травень 16-ого

Фак,як же мені тяжко керувати своїми емоціями ,останнім часом,я просто зриваюся дурію на людях. Боженьки,як же мене все це підзаїбало..Я навіть не знаю,як самій собі допомогти..Мене зжерає повністю звір моєї ненависті до всього..Попити таблеток,не поможе..поки я в своїй голові не зможу переключати себе ,не вийде!!не вийде!я ж знаю,що не вийде!!

Хочеться кричати,довго до приспаку крові на губах..Щоб хоч хтось мені допоміг..я зломилася,як остання соломинка на полі..У вас,були відчуття,коли ти не можеш найти свого місця в житті,ти його шукаєш-шукаєш,спотикаєшся і все одно не знаходиш..ТИ у вічних пошуках свого щастя..

Я здаюся,всі люди аморальні і схильні до насильства,вони роблять посмішні висновки,накручують себе,не контролюють свої розмови і свій духовний стан всередині….Я така сама..

Мене так бісять люди,які знають мене повністью,і думають,що я ні нащо не здатна!Всі на скільки глибоко помиляються…НЕмає ніодної людини,яка  б кожну хвиилину або секунду провів протягом всього мого життя,незнають як я себе веду,що я робила,де я була і скільки всього пережила…Ох,верніть мені 11 клас,я б все поміняла і професії,і людей,і місцезнаходження!!Я б все поміняла,був би у мене хоч один шанс..
Я завжди думаю,за що, мені такі тяжкі випробування…Я нічого нікому не робила,звісно,якщо мені не робили..

Боженьки,повторюся,як я хочу поміняти все!!!!!
Хоча, я знаю,що я сама винна,могла би ж нормально все розрулювати,але ж моя імпульсивна натура не дає мені цього,вона весь час преться швидше мене..

Мамо,пробач мене, що я виросла не такою гарною дівчинкою,яку б ти  хотіла бачити. Я курю,пью,матюкаюсь,ніколи не можу знайти спільної мови з оточенням і недумаю головою,я пливу за течією,бо посрать мені на все…Взяти себе в руки?Оххх,нііі,ніЯкі руки не допоможуть..Біля мене немає ні однієї людини, на яку я б повністью поклалася б,біля мене немаєє нікого…Я одна,однісінька,і мені так боляче в середині,я просто повільно помираю..Якби у мене був тиждень до моєї смерті, я б навіть обрадувалася,я б відчула свободу..Що хоч десь є вихід..Ой,наченеться,це не вихід.іблабалбала….А ЯКЩО ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ ВИХІД,САМЕ ДЛЯ МЕНЕ!!!! МОЖЛИВО,Я НЕ ВІДЧУВАЮ СВОЄЇ МІСІЇ В ЦЬОМУ ЖИТТІ?!ОТ У МЕНЕ ЇЇ НЕМАЄ..Бля,я не знаю,я так заплуталася у всьому,що не можу просто тримати все в собі!!!!

ну що ж казати чесно,буду тільки сюда..надоїло мені те,що від мене завжди чогось требуюсь,аособливо часу та уваги..втомилася я від наших з тобою відносин..ти то нормально то не нормально,а не розумію тебе…

тяжко-важко підтримувати дружбу з людиною,яка повністью зациклена тільки на своїх інтересах….

і яка думаю,що за кожним моїм кроком,є якась підступність…Зівсно,я і сама така ж,але колия кажу раз,що такого робити не буду і не хочу і для мене це принизливо,то чомумені не вірить. Звісно,зараз дуже важко комусь вірити,взагалі немає кому навіть довіритися про всі свої думки та почуття…Але ж ми всі люди,і хочемо пожалітися своїм щастям та горем,жаль,що це потім обертається  проти нас і самих же..

Мама,завжди каже,що мені буде важко найти справжнього друга,хлопця і тд. Я впринципі знаю чому. Бо у мене характер більше построєний на ітині . Істина для мене,це мати підтримку,бути коханою, і знати чого ти хочеш в цьому безлюдному життті..

хочу піти в церкву,і 2 часа просто посидіти і роздивитися гарнорозмальовані стіни,відчути запах палених світок та заслухатися святою тишою..
НЕ ЗНАЮ,що можна говорити про Бога, я не знаю чи він існує…!?
А от церкви та храми-це святі місця,в яких наповнюєш своє серце гармонією..

Мені зараз кастрофічно не хватає цієї гармонії.!!!!!
Мене наче тянуть у різні боки НАВЧАННЯ,ХЛОПЕЦЬ,ДРУЗІ,БАТЬКИ!!!
круговорот,не правда??!!

карочє,походу мені не треба ні з ким дружити,не вмію я,не виходить у мене

може так і треба,я не знаю

ох,поторю ще раз:”тяжко-важко мені в цьому безлюдному світі…”

Ну і ранок,по перше,він був дуже важкий…бігатнина по лікарням,платіння,заяви,меблі,мої речі…
Господи,я буваю задаю собі питання,навіщо мені скільки речей?З розуму зійти, кімната маленька…
мої речі ні де не влізають..Добре,що ти допоміг мені перевезти речі,це реально гарна допомога…

Я така втомлена,хочу спати або у ванну..жаль,що ванни у мене вже не буде…
Якби тяжко не було,але треба продовжувати жити,і забити на все..А ще б краще трохи підтянути навчання…а то я погрузла на дні..і майже нічого не хочу… Так хочеться,нового подиху в життя,щоб хтось прийшов і крикнув мені глибоко в серце і в розум: “ДААААШААА,ПРОСНИИИСЬ,ХАААре, ПІДНІМАЙ СВІЙ БУБЛИК…!!!!!!!!!!!!”. Я б щиро подякувала б такій людині..Чесно,мені вже надоїло писати,бо я відрубаюся..

Проснутися в 6 ранку,побачити метушню сусідки і не встати на пари,мабуть,тільки я можу. У мене жахливо болить голова. Чекає мене через років 10,5 чудова мігрень,яка мучить зараз мою маму;(

Набрала повну ванну води,наче для самогубства…роздяглася і 10хвилин пеклася як рак..я думала,що у мене голова пройде,але ніфіга!!!
Лежучи на своєму диванчику,я дивлюся у вікно,чую як щебечуть пташки,вітер рухає дерева,голоси людей,крики дітей. У всьому цьому я почуваю себе,як холодець. Життя рухається,а я застигла на місці!!
А я тільки й і шукаю відмовки собі та й і батькам,аби залишитися вдома,нікому не усміхатися, ні з ким не розмовляти…НЕ ХОЧУ! набридло спілкування,яке не набирає ніякого сенсу. Чому я залишаюся вдома?
Хоча,не дуже люблю це місце і якось тут мені ніяково…на жаль,не затишна,ця квартира..Я знаю відповідь,вона в моїй голові.. Я просто ховаюсь,весь час ховаюсь від проблем. Думаю,що якось так й минеться,забудиться…Ні,такого не буде,Даш-я повторюю собі ж сама! В цьому в світі ні від чого не сховаєшся..І чого я так в це свято вірю?!

Ладно,скажу чесно,не хочу я жити в гуртожитку,але й тут зоставатися теж “не охота”. Зараз,я часто пам*ятаю твої слова, в яких завжди звучало “разом”. Це прекрасно,аби так і було,у мене зараз би не боліла голова і ми б щасливо рухалися РАЗОМ по життю,без головної болі та нудотини. Але ж не так все просто..завжди думала,що я сама будую будиночок з карт і сама ж його руйную..Мама,каже,щоб я завжди шукала, впершу чергу, помилку в собі,а не в комусь…я шукаю і знаходжу,але все одно ж її допускаю..Сама ж допускаю до себе людей..

Вітаємо вас на «Це я». Це ваш перший запис, для зразку. Ви можете його відредагувати, видалити, зробити приватним (таким, що знати про нього і побачити можете тільки ви), або закрити паролем. Після цього наповнюйте свій сайт!

Вы можете організувати його у вигляді блогу (щоденник, журнал — при цьому записи розташовуються за датою їх створення — найсвіжіші вище, їх можливо згрупувати по категоріях (рубриках), додати тегі; або як сукупність сторінок — які не впорядковуються по датах; або використовувати і сторінки, і записи одночасно. Можна додати зображення, завантажуючи їх в блог з свого комп’ютера або за допомогою тега зображення IMG (якщо воно вже в інтернеті), або легко розмістити відразу декілька зображень — галерею. Плагіни (доповнення) розширюють можливості вашого сайту, наприклад, дозволяють легко встроїти відео, музыку, створити опитування, анкету або контактну форму.

Якщо у вас вже є блог в іншому сервісі, ви можете перенести його записи в ваш новий блог в «Це я» в розділі “Інструменти” — “Імпорт” за допомогою файла експорту або будь-якого файлу формата RSS 2.0.

На вашій головній сторінці, за замовчуванням, будуть відображатися декілька самих свіжіх записів. Але якщо вам потрібно, щоб головна сторінка мала постійний зміст, ви можете настроїти це, призначивши одну з сторінок початковою.

Приємного блогінгу!