Ну і ранок,по перше,він був дуже важкий…бігатнина по лікарням,платіння,заяви,меблі,мої речі…
Господи,я буваю задаю собі питання,навіщо мені скільки речей?З розуму зійти, кімната маленька…
мої речі ні де не влізають..Добре,що ти допоміг мені перевезти речі,це реально гарна допомога…
Я така втомлена,хочу спати або у ванну..жаль,що ванни у мене вже не буде…
Якби тяжко не було,але треба продовжувати жити,і забити на все..А ще б краще трохи підтянути навчання…а то я погрузла на дні..і майже нічого не хочу… Так хочеться,нового подиху в життя,щоб хтось прийшов і крикнув мені глибоко в серце і в розум: “ДААААШААА,ПРОСНИИИСЬ,ХАААре, ПІДНІМАЙ СВІЙ БУБЛИК…!!!!!!!!!!!!”. Я б щиро подякувала б такій людині..Чесно,мені вже надоїло писати,бо я відрубаюся..